In Ucraina, negli anni ’30, è avvenuta la peggiore strage di innocenti che la storia europea ricordi dopo l’Olocausto.

Un genocidio che quasi nessuno conosce. Almeno sette milioni di Kulaki (piccoli proprietari terrieri) furono uccisi, deportati o peggio ancora costretti a morire di fame per responsabilità di Stalin.

Tra l’inverno del 1932 e la primavera del 1933, in seguito al piano di statalizzazione dell’agricoltura da parte del governo Bolscevico, fu sentenziata la più grande carestia della storia provocata dall’uomo. Gli agricoltori  che vivevano in Ucrania e nelle altre regioni della ex Unione Sovietica, volevano mantenere la loro indipendenza e non avevano nessuna intenzione di condividere i loro raccolti con lo Stato: pertanto preferirono bruciare il grano piuttosto che aderire alla collettivizzazione statale imposta da Stalin.

La reazione dell’Unione Sovietica fu tra le peggiori che la storia dell’umanità possa ricordare. Chi si contrapponeva alla requisizione obbligatoria di ogni bene, veniva deportato e costretto ai lavori forzati in Siberia oppure ucciso, mentre la maggioranza dei bambini fu lasciata morire di fame nell’indifferenza planetaria più totale. A tutti i contadini “disobbedienti”, che si rifiutavano di “collettivizzare” col governo, non era concesso né scappare, né possedere alimenti; chi veniva sorpreso con anche solo una carota o una patata, veniva ucciso.

Nessun giornalista poteva entrare in Ucraina in quel periodo e così Stalin fece epurazione anche della cosiddetta “Intelligencija”. Artisti, insegnanti, scrittori e perfino preti vennero “giustiziati” sommariamente in un olocausto incredibilmente dimenticato da tutte le società, incluse quelle giunte in epoche successive.

La peggiore carestia mai pianificata da una classe dirigente al solo scopo di dare una lezione ai contadini non solo passò inosservata, ma la sua stessa esistenza rimase in dubbio fino agli anni Novanta.

Fortunatamente, nel 1991 furono aperti gli archivi della vecchia Unione Sovietica e così il peggiore genocidio avvenuto  in europa dopo l’Olocausto, ha ottenuto le prove.

Tuttavia, oggi, sono in pochi quelli che conoscono il triste destino che dovettero affrontare milioni di contadini ucraini.

Noi de: www.lintelligente.it nel nostro piccolo, siamo convinti che l’informazione, quando viene fatta in modo intellettualmente onesto, sia il miglior anticorpo contro ogni forma di ingiustizia sociale e siamo anche certi che sia l’unica forma di prevenzione contro eventuali barbarie future di questo genere. Pertanto, nel nostro piccolo continueremo a informare gratuitamente e senza fini secondari tutti i nostri lettori in merito a tematiche scomode, che molti giornali blasonati si guardano bene dal trattare.

Antimo Pappadia

Traduzione a cura di Mila Protsenko  (Переклала на українську Міла Проценко)

В 30—х роках в Україні було знищено рекордну кількість невинних жителів. По кількості жертв — 2 місце в Європі після Холокосту.
Про цей геноцид мало хто знає.
Більше 7 млн українських селян було заморено голодом, вислано до Сибіру,вбито.Все — згідно вказівок уряду Сталіна.
Взимку 1932 навесні 33 років проводився сталінський план колективізації селянських господарств. Це означало примусове об,єднання в колгоспи,де все все майно спільне.
Селяни України хотіли бути господарями …на своїй землі,розпоряжатися врожаєм,бути незалежними..
Уряд більшовиків вбачав загрозу своєму існуванню в таких настроях селян,що почали зі зброєю в руках захищати своє майно.
І був розроблений диявольський план по знищенню непокірних. В історії людства він не мав аналогів :тих,хто не хотів об,єднуватись в колгоспи назвали «кулаками» і забрали все їхнє майно :худобу,реманент,одяг,продукти. Забирали все. До останньої картоплини і літри молока.
Частину селян вислали в Сибір.Тим,що залишились,заборонили міняти місце проживання і вони вмирали від голоду цілими сім,ями…Мертві лежали на вулицях…Від голоду тьмарився розум —люди їли людей….
Жоден іноземний журналіст не отримав дозволу відвідати Україну в цей період,а більшовицький уряд розправився з інтелігенцією. Письменники,поети,вчені,священнослужителі —цвіт української нації був знищений.
Про голодомор ,що був задуманий і організований для знищення непокірного народу України,не було ніяких відомостей до 90 років включно.
На щастя,в 1991 році були відкриті секретні архіви Радянського Союзу і світу відкрилася жахлива правда про геноцид українського народу,влаштований владою.
На жаль,сьогодні не всі знають про геноцид,про злочини,які чинила влада комуністів…..
Та світу поступово відкривається правда і вже частина американських штатів,Канада признали геноцид українського народу